На Миколаївщині викрили кримінальну схему з вугіллям на 34 мільйони бюджетних коштів

На Миколаївщині розгортається історія, яка за масштабами і зухвалістю виходить далеко за межі однієї громади. Громадська організація «Паливний контроль» заявила про масштабну схему розкрадання бюджетних коштів у Кривоозерській ОТГ на суму щонайменше 34 мільйони гривень у 2023–2024 роках. Йдеться про систематичне завищення цін на вугілля, допуск до постачання палива сумнівної якості та ознаки змови між посадовими особами замовників і керівниками приватних компаній.

Розслідування активістів почалося з медійних сигналів — публікацій 9 січня 2025 року на anticorruption-vymir.com.ua та матеріалів «Кримінал.нет», після чого ГО зібрала масив фактів: аналіз тендерів у ProZorro, перевірка метаданих документів і офіційні відповіді від органів влади. Картина, що вималювалася, показує чітку закономірність: перемогу отримують «потрібні» учасники з найдорожчими ціновими пропозиціями, тоді як дешевших конкурентів відхиляють за формальними приводами — іноді настільки дріб’язковими, що це виглядає як навмисна тактика «переуступки» перемоги.

Так, Кривоозерська селищна рада провела запит ціни на 1,2 мільйона гривень, де перемогло ТОВ «Енергопал» із 1 197 050 грн, хоча була пропозиція 747 600 грн. У відкритих торгах на 9,46 мільйона гривень перемогло ТОВ «ТВК «Вугілля Дон Прайм», тоді як «Енергопал» не подав у 24-годинний термін копію статуту і наказ про призначення директора, що дало формальну підставу для дискваліфікації. У закупівлі на 10,9 мільйона гривень виграв «Енергопал», а другим учасником знову було «ТВК «Вугілля Дон Прайм». Аналогічні сценарії простежуються й у випадках Кривоозерського професійного аграрного ліцею, де переможцями ставали або «Енергопал», або «Профітпостач», навіть якщо були дешевші конкуренти.

Ці компанії не випадкові: вони пов’язані з Євгеном Лебединським, уродженцем Донецька, який до 2024 року був зареєстрований за адресою на тимчасово окупованій території. Під його контролем перебуває ціла мережа фірм від «ТВК Вугілля Дон Прайм» і «Торгового дому «Вугілля Дон Прайм» до «Енергопалу», «Профітпостача», «Профітпала», «Лідера Актив», а останнім часом і нових «вивісок» на кшталт «Укрвугілля-Ресурс», «Паливконтролю» чи «Профітснабу». Схема їхньої роботи незмінна: кілька «своїх» учасників виходять на торги, дешевших конкурентів усувають, а головний контракт відходить одному з потрібних підприємств.

Сам Лебединський паралельно керує компанією «Донбас Крим», зареєстрованою також у Донецьку, яка навіть отримала ідентифікаційний код за російським законодавством (9410001660) та сплачує податки у бюджет держави-агресора. За 2024 рік ця структура отримала понад 3,6 мільйона російських рублів доходу. На цьому тлі факти постачання в Україну у 2023 році вугілля марки П, забороненого до ввезення після 2021 року, виглядають ще більш підозрілими: або це продукція з окупованих територій, або свідома підміна марок у договорах. Додатковим підтвердженням системності є кримінальне провадження у Кіровоградській області: там прокуратура оголосила підозру директору «ТВК Вугілля Дон Прайм» за фактом постачання 125 тонн неякісного вугілля школам Знам’янської громади, а договір із компанією розірвали через можливе незаконне походження вугілля.

Окрему увагу активісти звертають на сліди у метаданих файлів. У документах як замовників, так і учасників-переможців неодноразово фігурує одна і та сама особа — Шекун Іван Валерійович. У справі селищної ради (договір «Договір вугілля Запит ціни 31.12 Криве озеро.docx» по UA-2024-12-31-006476-a) автором/редактором значиться Шекун І.В.; у попередній закупівлі UA-2022-12-30-000777-a в метаданих документів замовника («ПЕРЕЛІК ЗМІН.doc») і переможця («Тендерна пропозиція.pdf») також простежуються «Shekun IV / Шекун І.В.» як користувач ПЗ Adobe.

Після запиту ГО від 09.01.2025 селищна рада листом №Г-01-25ПІ від 15.01.2025 заперечила будь-який зв’язок із Шекуном, вказавши, що проєкт договору готувала Пужанська О.П.; втім, саме з цієї дати, за спостереженнями активістів, сліди Шекуна в метаданих зникають, що, на їхню думку, свідчить не про відсутність, а про спробу приховати фактичну роль «куратора» документів по обидва боки процедури. Без доступу до техніки замовника третя особа не могла б уносити зміни до файлів, отже, версія про «сторонність» виглядає сумнівною і потребує перевірки слідством.

Не менш гостро стоїть питання якості палива. За даними ГО, у проектах договорів замовники закладали завищені абсолютні похибки до ±15% (інколи ±10%) щодо зольності та вологості, посилаючись на ДСТУ 4096-2002 і навіть ГОСТ 10742-71, який не корелює з ДСТУ 7146:2010, у межах якого здійснюється закупівля. При цьому п. 4.3 ДСТУ 4096-2002 рекомендує встановлювати абсолютну похибку ±2%.

Розширення «коридорів» до ±15% фактично легалізує постачання надмірно зольного та вологого вугілля: наприклад, для марки Г(Г2) 13–100 із декларованими межами «зола ≤24%, волога ≤4%» постачальник може привезти тонни із золою до 39% і вологою до 23%. На ринку таке вугілля коштує близько 5000 грн/т, тоді як бюджет платить у діапазоні 13 000 грн/т: переплата на одній тонні сягає до 8000 грн, окрім прямих втрат теплотворної здатності й збільшення споживання пального майже на половину. Висока вологість збільшує масу — у прямому сенсі частина бюджету йде «на воду», що створює спокусу додатково зволожувати товар перед зважуванням.

У низці кейсів фігурує й марка П (пісне) постачання якої до України припинено з листопада 2021 року у зв’язку із санкціями проти рф, через що виникає запитання, звідки у 2023 році окремі учасники беруть десятки тонн такої марки, і чи не маємо ми справи або з нелегальним походженням, або з підміною марки.

Ця історія виходить далеко за рамки локальної проблеми. На кону не лише десятки мільйонів гривень, а й безпека енергопостачання для соціальної інфраструктури. Школи, дитсадки та лікарні можуть опинитися без належного тепла, якщо постачальники і далі привозитимуть «вугілля», яке насправді є сумішшю води та попелу. До того ж, подібні схеми підривають довіру до самої системи Prozorro, яка створювалася як інструмент прозорості й чесної конкуренції. Якщо ж правила перетворюються на інструмент маніпуляції, то втрачає сенс уся концепція відкритих закупівель.

Як зазначив голова ГО «Паливний контроль» Валерій Лешик:

«Миколаївська область є однією з найбільш проблемних у сфері публічних закупівель вугілля. Ми можемо констатувати практично повну відсутність розслідувань, хоча зафіксували численні порушення — від маніпуляцій із проектами договорів та банківськими гарантіями до навмисних перепон учасникам торгів. Подібні випадки ми фіксували Первомайському, Врадіївському та Вознесенському районах і що найнебезпечніше — усі ці порушення відбуваються по наростаючій саме через бездіяльність місцевих правоохоронних органів, які фактично закривають на це очі».