У Павлограді з’ясовують походження антрациту та можливий зв’язок із РФ
Сьогодні Україна живе в умовах повномасштабної війни, постійних атак на енергетичну інфраструктуру, дефіциту ресурсів і критичної залежності соціальної сфери від стабільного теплопостачання. У цих умовах будь-яка закупівля твердого палива для бюджетних установ має бути максимально прозорою, обґрунтованою та бездоганною з точки зору походження ресурсу. Водночас окремі тендери демонструють ознаки, які складно пояснити звичайною господарською логікою.
Саме до таких випадків належить закупівля КП «Павлоградводоканал», де серед номенклатури вугілля передбачено антрацит марки А (25–50). На перший погляд це може виглядати як технічна деталь. Однак у нинішніх реаліях сама поява антрациту у публічній закупівлі є сигналом, який неможливо ігнорувати.
Після початку війни антрацит зник із легального ринку України. Його основні родовища залишилися на тимчасово окупованих територіях, логістичні маршрути імпорту зруйновані, а будь-які офіційні поставки припинені. У таких умовах будь-яка закупівля антрациту ставить перед замовником і суспільством ключове питання: звідки саме планується постачання цього ресурсу. І якщо на це питання немає чіткої, перевірюваної відповіді — це вже не питання економіки, а питання ризиків.
У практиці останніх років подібні ситуації неодноразово співпадали з діяльністю стійких організованих злочинних груп, які системно працюють у сегменті постачання вугілля для бюджетних установ. Однією з таких структур є так звана група Сосюри–Брагіна — об’єднання, яке протягом тривалого часу фігурує у журналістських матеріалах, кримінальних провадженнях та рішеннях Антимонопольного комітету.
Ця група має характерну модель роботи. Формально вона складається з різних юридичних осіб, які беруть участь у тендерах як незалежні учасники. Фактично ж їхня поведінка демонструє ознаки координації: однакові документи, спільний виробник, синхронні дії під час процедур закупівель. Така структура дозволяє створювати ілюзію конкуренції, впливати на хід торгів і контролювати їхній результат.
Ключову роль у цій системі відіграє Олександр Сосюра, якого пов’язують із координацією тендерних і фінансових процесів. Фінансове забезпечення діяльності, за наявними даними, здійснюється за участі Романа Брагіна. Додатковоюланкою виступає Юрій Сливинський — як формальний «виробник» з компанією ТОВ «ЕнергоВосток Антрацит», через яку оформлюються документи про походження та якість вугілля. Саме ця зв’язка дозволяє створювати документальне підґрунтя для поставок, реальне походження яких може викликати обґрунтовані сумніви.
Методи роботи цієї групи добре відомі на ринку. Серед них — участь у тендерах кількома пов’язаними компаніями, штучний демпінг, зрив процедур, а після цього — нав’язування замовникам «потрібних» умов. У результаті установи, які залишаються без палива в розпал опалювального сезону, опиняються у ситуації, коли змушені погоджуватися на пропозиції, що не відповідають початковим вимогам.
Особливу небезпеку становить не лише сам факт постачання неякісного вугілля, а механізм, через який це відбувається. Ця група закуповує сировину за готівку на неофіційних майданчиках із подальшим змішуванням різних партій і оформленням документів через підконтрольні підприємства. У результаті вугілля, яке не відповідає стандартам, отримує формальний статус продукції, що нібито відповідає ДСТУ.
Ці процеси не залишилися поза увагою правоохоронних органів. Так, у кримінальному провадженні, яке розслідується Головним слідчим управлінням Національної поліції під процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора, досліджується діяльність компаній, пов’язаних із Сосюрою та Брагіним, а під час обшуку було вилучено значні суми готівки, у тому числі іноземної валюти. В іншому провадженні зафіксовано факт пропозиції хабаря у 215 тисяч гривень за прийняття неякісного вугілля та приховування недопоставки. Окремі справи стосуються розтрати бюджетних коштів і службового підроблення під час постачання палива до установ Кіровоградської області, де фігурує ПП «Нафтоагросервіс», а також постачання вугілля, що не відповідало ДСТУ, через ТОВ «Промтопресурс». Паралельно розслідуються епізоди із ТОВ «Ресурси Батьківщини» у Волинській області, де йдеться про привласнення коштів, завищення вартості та невідповідність якості, а в Сумській області — шахрайство при постачанні вугілля до підрозділів поліції через ТОВ «Західмаркет». У всіх цих випадках простежується одна і та ж логіка: формально різні компанії, але однаковий характер порушень, схожі механізми реалізації та повторюваний результат.
Водночас окремі ризики виникають не лише щодо постачальників, а й щодо самих замовників, які вступають у взаємодію з подібними структурами. З огляду на вже сформований стійкий масив підозр у вчиненні кримінальних правопорушень, щодо Олександра Сосюра та керівників підприємств, його роль у цих процесах давно вийшла за межі припущень і фактично закріплена у матеріалах слідства. Це означає, що будь-яка нова закупівля, в якій простежуються ознаки участі пов’язаних із ним компаній, автоматично потрапляє в зону підвищеної уваги правоохоронців. У таких умовах посадові особи замовників, які приймають рішення щодо визначення переможця, погоджують поставки або закривають очі на очевидні ризики походження вугілля, можуть опинитися не лише в полі журналістських розслідувань, а й у статусі фігурантів кримінальних проваджень — як мінімум у частині службової недбалості або сприяння розтраті бюджетних коштів. І саме це робить подібні закупівлі небезпечними не лише з точки зору економіки, а й персональної відповідальності конкретних посадових осіб.
Однак навіть наявність таких проваджень не призвела до припинення діяльності. Навпаки, структура демонструє високий рівень адаптивності: компанії постійно змінюють назви, директорів і юридичні адреси, але зберігають єдину модель поведінки. У різні періоди в орбіті цієї групи фігурували, зокрема, ТОВ «Промтопресурс», ТОВ «ЕнергоВосток Антрацит», ПП «Нафтоагросервіс», ТОВ «Гірничий ресурс», ТОВ «Західмаркет», ТОВ «Ресурси Батьківщини», а також інші підприємства з аналогічною поведінкою в публічних закупівлях.
Останнім часом у ційсхеміз’явлася нова «вивіска» — ТОВ «ПОСТАЧ ФОРМ», яке заразвиконує роль черговогофункціональногоелементагрупиСосюри–Брагіна. Йдеться не про нового незалежногоучасника ринку, а про замінупопередніхфігурантів на формально «чисту» юридичну особу, через яку продовжуєтьсяреалізація тих самих підходів і механізмів.
При цьому ключовою ознакою залишається не конкретна назва компанії, а повторюваність поведінки: ідентичні пакети документів, використання тих самих «виробників», синхронні дії під час тендерів. Саме така постійна ротація — від вже відомих фігурантів до нових, формально «чистих» компаній — дозволяє групі зберігати присутність у бюджетному сегменті, уникаючи прямих наслідків попередніх розслідувань і продовжуючи діяльність під новими вивісками.За наявною інформацією, окремі документи, що використовуються в межах діяльності цієї структури, зокрема сертифікати якості та документи про походження вугілля, мають ознаки підроблення. Йдеться в тому числі і про документи, подані у складі тендерної пропозиції ТОВ «ПОСТАЧ ФОРМ» у межах закупівлі КП «Павлоградводоканал». У разі підтвердження цієї інформації це означатиме не лише маніпуляцію умовами закупівлі, а й пряме введення замовника в оману щодо якості та походження ресурсу.
Окремої уваги заслуговує роль Романа Брагіна, який забезпечує фінансову підтримку діяльності Сосюри. Сам по собі цей факт міг би залишатися в межах кримінально-економічної площини, якби не ширший контекст. Роман РашідовичБрагін є сином РашідаБрагіна — духовного діяча так званої «днр», який відкрито підтримує збройну агресію російської федерації проти України. Йдеться не лише про заяви, а й про публічні дії: гуманітарну підтримку окупаційних військ рф, вручення відзнак офіцерам російської армії, молитви за підрозділи, що воюють проти України, з відповідними фото й публікаціями..
У цьому контексті питання походження антрациту набуває особливої ваги. Якщо ресурс, який фізично знаходиться на окупованих територіях, з’являється у закупівлях бюджетних установ, це створює ризик не лише порушення законодавства, а й опосередкованого фінансування структур, пов’язаних із державою-агресором.
Подібні ситуації вже мали місце в різних регіонах України. Зокрема, у Кіровоградській області правоохоронні органи розслідували випадки постачання вугілля, яке не відповідало заявленим характеристикам, супроводжувалося підробленням документів і призводило до збитків бюджету. Аналогічні ознаки виявляються і в більш свіжих кейсах: так, у Горішніх Плавнях суд у квітні 2026 року надав слідчим доступ до документів у межах кримінального провадження щодо закупівлі вугілля, де перевіряється можливе завищення ціни, неповне постачання та організація торгів під конкретного учасника. Такі кейси демонструють, що мова йде не про поодинокі порушення, а про відпрацьовану модель, яка повторюється в різних закупівлях.
На цьому тлі закупівля антрациту КП «Павлоградводоканал» перестає бути «сумнівною» і стає показовою. Результат процедури прямо підтвердив очевидне: на торги вийшов лише один учасник — ТОВ «ПОСТАЧ ФОРМ», із пропозицією, що повністю співпадає з очікуваною вартістю. Відсутність будь-якої конкуренції у закупівлі такого обсягу — це не випадковість і не ринкова ситуація. Це прямий наслідок самої умови — вимоги поставити антрацит, якого в Україні немає.
Інакше кажучи, сама поява антрациту в тендері автоматично обмежила коло учасників до мінімуму, а по факту — до одного заздалегідь готового постачальника. Ринок просто не може відреагувати на таку вимогу, оскільки легальних джерел цього ресурсу не існує. Саме тому відсутність конкуренції у цій закупівлі є не побічним ефектом, а прямим підтвердженням того, що умови формувалися під конкретний результат.
У такій конструкції антрацит виступає не як товар, а як інструмент відсікання небажаних учасників. Це класичний приклад ситуації, коли технічна вимога перетворюється на механізм контролю над результатом торгів. І той факт, що єдиним учасником стало саме ТОВ «ПОСТАЧ ФОРМ», лише підтверджує загальну картину: нова компанія, відсутність конкуренції, повна відповідність очікуваній вартості та вже знайома логіка поведінки.
Таким чином, закупівля КП «Павлограводоканал» підтвердила ключову тезу: антрацит у нинішніх умовахце не про паливо, а про схему. Антрациту немає — але тендер є. Конкуренції немає — але переможець є. Це не ринок. Це сценарій.
І якщо результат уже виглядає передбачуваним, то наступним передбачуваним етапом стає інше — поява нових матеріалів у кримінальних провадженнях, де ця історія отримає вже не публіцистичну, а процесуальну оцінку.
